Моральне виховання дошкільників

Актуальність визначається тим, що умови розвитку дитини-дошкільника істотно відрізняються від умов попереднього вікового етапу. Значно збільшуються вимоги, які пред’являються до його поведінки дорослими. Центральним вимогою стає дотримання обов’язкових для всіх правил поведінки в суспільстві, норм суспільної моралі.  Зростаючі можливості пізнання навколишнього світу виводять інтереси дитини за вузьке коло близьких йому людей, роблять доступними для початкового освоєння ті форми взаємовідносин, які існують між дорослими в серйозних видах діяльності (навчанні, праці). Дитина включається в спільну діяльність з однолітками, вчиться узгоджувати з ними свої дії, рахуватися з інтересами і думкою товаришів. Протягом усього дошкільного дитинства відбувається зміна і ускладнення діяльності дитини, що пред’являють високі вимоги не тільки до сприйняття, мислення, пам’яті та інших психічних процесів, але і до вміння організувати свою поведінку.

Передумови розвитку особистості, що склалися в ранньому дитинстві, створюють основу для нових шляхів впливу на дитину з боку оточуючих. Розвиваючись, дитина засвоює нові психологічні риси і форми поведінки, завдяки яким він стає маленьким членом людського суспільства.

У дошкільному віці купується той порівняно стійкий внутрішній світ, який дає підстави вперше назвати дитину особистістю, хоча, звичайно, особистістю, ще не цілком склалася, здатної до подальшого розвитку і вдосконалення.

Все це поступово, крок за кроком формує особистість дитини, причому кожен новий зрушення у формуванні особистості змінює вплив умов, збільшує можливості подальшого виховання. Умови розвитку особистості так тісно переплітаються з самим розвитком, що розділити їх практично неможливо.

Розвиток особистості дитини включає дві сторони. Одна з них полягає в тому, що дитина поступово починає розуміти навколишній світ і усвідомлює своє місце в ньому, що породжує нові типи мотивів поведінки, під впливом яких дитина робить ті чи інші вчинки. Інша сторона – це розвиток почуттів і волі. Вони забезпечують дієвість цих мотивів, стійкість поведінки, його відому незалежність від зміни зовнішніх обставин.

  1. Моральне виховання дошкільників в системі всебічного розвитку особистості.

Моральне виховання – це:

  • одна з форм відтворення, успадкування моральності;
  • цілеспрямований процес залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства;
  • формування моральних якостей, рис характеру, навичок і звичок поведінки.
  • основою морального виховання є мораль.
  • під мораллю розуміють історично сформовані норми і правила поведінки людини, що визначають його відношення до суспільства, праці, людям.

Моральність – це внутрішня мораль, мораль не показна, не для інших – для себе.

З плином часу дитина поступово опановує прийнятими в суспільстві нормами і правилами поведінки і взаємин, привласнює, тобто робить своїми, що належать собі, способи і форми взаємодії, вираження ставлення до людей, природі, особисто до себе.

Моральне виховання – основний стрижень загальної системи всебічного розвитку особистості. Моральне виховання тісно пов’язане з фізичним, естетичним, трудовим і розумовою вихованням.

Моральне виховання дошкільників здійснюється в самих різних сферах їхнього життя і діяльності. Дитина відчуває моральне вплив у сім’ї, у колі однолітків, на вулиці. Часто цей вплив не буває адекватним вимогам моралі.

Систематичне, цілеспрямоване формування високоморальної особистості відбувається в організованому дитячому колективі. У дошкільних установах здійснюється спеціальна виховна робота, спрямована на всебічний розвиток особистості. Готуючи підростаюче покоління до життя, праці, вихователі навчають дітей бути скромними, чесними, принциповими, вчать любити Батьківщину, вміти працювати, поєднувати в собі чуйність і дбайливе ставлення до людей.

Всі ці та інші моральні якості характеризують морально вихованої людини, без формування якого неможливо уявити всебічно розвинену особистість.

Як відомо, дошкільний вік відрізняється підвищеною сприйнятливістю до соціальних впливів . Дитина, прийшовши в цей світ, вбирає в себе все людське: способи спілкування, поведінки, ставлення, використовуючи для цього власні спостереження, емпіричні висновки та умовиводи, наслідування дорослим. І рухаючись шляхом проб і помилок, він може в кінці кінців опанувати елементарними нормами життя та поведінки у людському суспільстві.

Цілі морального виховання дошкільнят можна сформулювати наступним чином – формування певного набору моральних якостей, а саме:

  • гуманності;
  • працьовитості;
  • патріотизму;
  • громадянськості;
  • колективізму.

Ідеальна мета морального виховання – виховання щасливої людини.

2. Механізм і завдання морального виховання дошкільників.

Міцність, стійкість моральних якостей залежать від того, як вони сформувалися, який механізм був покладений в основу педагогічного впливу.

Механізм морального становлення особистості:

(Знання та уявлення) + (Мотиви) + (Почуття і відносини) + (Навички і звички) + (Вчинки і поведінку) = Моральне якість.

Для формування будь-якого морального якості важливо, щоб воно проходило усвідомлено. Тому потрібні знання, на основі яких у дитини будуть складатися уявлення про сутність морального гатунку, про його необхідність і про переваги заволодіння ним. У дитини має з’явитися бажання опанувати моральним якістю, тобто важливо, щоб виникли мотиви для придбання відповідного морального гатунку.

Поява мотиву тягне за собою відношення до якості, яке, у свою чергу, формує соціальні почуття. Почуття надають процесу формування особистісно значущу забарвлення і тому впливають на міцність складається якості.

Але знання і почуття породжують потребу в їх практичній реалізації – у вчинках, поведінці. Вчинки і поведінка беруть на себе функцію зворотного зв’язку, що дозволяє перевірити і підтвердити міцність формованого якості.

Даний механізм має об’єктивний характер. Він проявляється завжди, при формуванні будь-якого (морального чи аморального) якості особистості.

Головна особливість механізму морального виховання полягає у відсутності принципу взаємозамінності. Це означає, що кожний компонент механізму важливий і не може бути ні виключений, ні замінений іншим.

При цьому дія механізму носить гнучкий характер: послідовність компонентів може мінятися в залежності від особливості якості (його складності і т.п.) і від віку об’єкта виховання.

Треба починати не з повідомлення знань, а з формування емоційної бази, практики поведінки. Це послужить сприятливим підґрунтям для подальшого засвоєння знань.

Завдання морального виховання діляться на дві групи:

1)    у першу групу входять завдання механізму морального виховання;

2)    друга група завдань морального виховання відображає потреби суспільства в людях, що володіють конкретними, сьогодні затребуваними якостями.

Завдання механізму морального виховання:

  • формування уявлення про сутність морального ґатунку, про його необхідність та переваги заволодіння ним;
  • виховання моральних почуттів, звичок, норм;
  • володіння практикою поведінки.

Кожен компонент має свої особливості формування, але необхідно пам’ятати, що це єдиний механізм і тому при формуванні одного компонента обов’язково передбачається вплив на інші компоненти. Дана група завдань носить постійний, незмінний характер.

Завдання формування моральних цінностей:

  • виховання гуманних почуттів і відносин;
  • формування основ патріотизму і міжнаціональної терпимості;
  • виховання працьовитості, бажання і вміння працювати;
  • виховання колективізму.

Виховання носить історичний характер і його зміст змінюється в залежності від ряду обставин і умов: запитів суспільства, економічних факторів, рівня розвитку науки, можливостей віку виховуваних. Отже, на кожному етапі свого розвитку суспільство вирішує різні завдання виховання підростаючого покоління, тобто в нього різні моральні ідеали людини.

На утримання цієї групи завдань морального виховання впливають і історичний етап, і особливості об’єкта виховання, і конкретні умови життя. Завдання формування моральних цінностей мають рухливий характер.

Перебудова мотиваційної сфери пов’язана із засвоєнням дитиною морально-етичних норм. Починається воно з формування дифузних оцінок, на підставі яких діти поділяють всі вчинки на «хороші» чи «погані». Спочатку безпосереднє емоційне ставлення до людини нероздільно злито у свідомості дитини з моральної оцінкою його поведінки, тому молодші дошкільнята не вміють аргументувати свою погану чи добру оцінку вчинку літературного героя, іншу людину. Старші дошкільники пов’язують свою аргументацію за громадським значенням вчинку.

Можливість переходу від невмотивованої оцінки до мотивованої пов’язана з розвитком у дітей внутрішнього уявного співпереживання з діями іншого. Виникнення в дошкільному віці внутрішньої дії в уявних умовах дозволяє дитині активно пережити подію і вчинки, в яких він сам не брав участь, і через це осмислити мотиви вчинків і диференціювати своє ставлення і моральну оцінку.

У дошкільному віці під впливом оцінок дорослих у дітей виявляються і зачатки почуття обов’язку. Первинне почуття задоволення від похвали дорослого збагачується новим змістом. Разом з цим починають формуватися перші моральні потреби. Задовольняючи домагання на визнання з боку дорослих і інших дітей, бажаючи заслужити громадське схвалення, дитина намагається вести себе відповідно соціальним нормам і вимогам. Спочатку дитина робить це під безпосереднім контролем дорослого, потім весь процес інтеріорізіруется, і дитина діє під впливом власного наказу. У ситуаціях, де експериментально створено розбіжність моральних норм і імпульсивних бажань дитини, виявляється 3 типи поведінки і відповідно 3 способу вирішення таких ситуацій:

1-й тип – «дисциплінований» (виконати правило, чого б це не коштувало) зустрічається з 3 – 4 років. Протягом усього дошкільного віку йде зміна мотивації моральної поведінки: спочатку дитина намагається уникати покарання або осуду, але поступово відбувається усвідомлення необхідності виконання правил поведінки.

2-й тип – «недисциплінований неправдивий тип поведінки» (порушити правило, задовольнивши своє бажання, але приховати порушення від дорослого) характеризується переважанням імпульсивної поведінки при знанні моральної норми та наслідків її порушення. Цей тип поведінки породжує неправду.

3-й тип – «недисциплінований правдивий тип» (порушити правило, слідуючи своїм бажанням, і не приховувати цього): молодші дошкільники виявляють його в силу недостатності довільного контролю, тому вони й не переймаються «свій ганьба»; а старші діти бувають збентежені і соромляться скоєного навіть наодинці з собою.

У дошкільному віці формується і почуття відповідальності за вчинені вчинки, тому в цьому віці вперше з’являються «ябеди».

В експериментах Є.В. Субботский дітям пропонувалося за відсутності психолога за нагороду перекласти кульки з банки в тарілку з допомогою незручною лопатки, загнутої під прямим кутом. Виявилося, що молодші дошкільнята в більшості випадків діяли за 3-го типу, старші – по 1-му, а от 5-льотки частіше за інших брехали. З них в наступній серії експерименту були відібрані «контролери», які за відсутності експериментатора повинні були дивитися, як справляються з завданням інші діти. Виявилося, що навіть дружні почуття і обіцянки поділитися нагородою не завжди змушує дитину брехати. У більшості випадків дитина стоїть «за правду» та з почуттям відповідальності виконує свої функції «контролера».

У рамках потреби у визнанні, формуванні емпатії, орієнтації дитини на групову оцінку формуються основи альтруїзму – прагнення дитини до безкорисливих добрим вчинкам.

Більшість дошкільників від 4 до 7 років уже знають, що безкорисливо жертвувати своїм надбанням заради загального блага – добре, а бути егоїстом – погано. В експериментах Є.В.Субботский виявилося, що є різниця між дитячим альтруїзмом на словах і на ділі. Спочатку дітям розповідали історію про якийсь Вові, якому доручили за нагороду (марку) вирізати прапорець для свята. З нагородою можна було вчинити так: або взяти собі, або залишити на «виставку». Вова узяв собі марку. Дітей питали, а як би вони вчинили в аналогічному випадку. Багато дітей засудили Вову і сказали, що вони-то обов’язково залишили б марку на виставку.

У реальному ж експерименті більшість дітей брали нагороду собі: одні – відкрито, інші ховали в кишені, рукавиці, черевики. І тільки деякі старші дошкільнята залишили марку в коробці, йдучи з видимим почуттям гордості, радості.

Але в той же час у тих випадках, коли дитина винна перед іншими або бачить страждання іншого, він у пориві співчуття може віддати йому кращу іграшку, допомогти, зробити щось за іншого.

І чим старше дошкільник, тим більше у ньому прагнення зробити добро «просто так».

3. Зміст морального виховання

Зміст морального виховання дошкільників включає такі смислові блоки:

  • виховання гуманності як якості особистості;
  • виховання колективізму;
  • формування почав громадянськості й патріотизму;
  • формування ставлення до праці і працьовитості.

Виховання гуманності є формування такого морального ґатунку, яке має на увазі співчуття, співпереживання, чуйність, емпатію.

Стрижнем і показником моральної вихованості людини є характер його ставлення до людей, природі, до самого себе. Дослідження показують, що подібне ставлення може складатися у дітей вже в дошкільному віці. В основі цього процесу лежить уміння розуміти іншого, переносити переживання іншого на себе.

Формування гуманного ставлення до людей і природі починається з раннього дитинства. При систематичної роботи, спрямованої на виховання гуманного ставлення дошкільників до оточуючих людей і природі, у дітей формується гуманізм як моральне якість. Інакше кажучи, гуманізм входить в структуру особистості як якісна її характеристика.

Слід підкреслити, що виховання гуманних почуттів і відносин – процес складний і суперечливий. Вміння співчувати, співпереживати, сорадоваться, не заздрити, робити добро щиро і охоче – у дошкільному віці лише закладаються.

Виховання колективізму як морального ґатунку дошкільника засноване на формуванні позитивних, доброзичливих, колективних взаємин.

Головна і єдина функція дитячого колективу – виховує: діти включаються в діяльність, яка за своїми цілями, змістом і формами організації спрямована на формування особистості кожного з них.

Для виховання колективних взаємин поява такого феномена, як дружба, має смислообразуюшее значення. Дружба як найбільш близький зв’язок між дітьми прискорює процес дієвого усвідомлення соціальних взаємин. Взаємодопомога і чуйність є значущими характеристиками колективних взаємин.

У групах дітей дошкільного віку існує колективна думка. Воно не тільки проявляється у вигляді однакових уявлень про норми взаємин, але і може активно використовуватися як особистісно значущий фактор впливу на кожного члена колективу і як основа колективних взаємин.

Дитячі взаємини регулюються моральними правилами і нормами. Знання правил поведінки та взаємовідносин полегшує дитині процес входження в світ собі подібних, у світ людей.

Виховання почав патріотизму і громадянськості – одна з найважливіших складових морального виховання дошкільників.

Почуття любові до Батьківщини те саме почуття любові до рідного дому. Ріднить ці почуття єдина основа – прив’язаність і почуття захищеності. Значить, якщо ми будемо виховувати у дітей почуття прихильності, як таке, і почуття прихильності до рідного дому, то при відповідній педагогічної роботи з часом воно доповниться почуттям любові і прихильності до своєї країни.

Почуття патріотизму багатогранно за своєю структурою і змістом. У нього входять відповідальність, бажання і вміння працювати на благо Вітчизни, берегти і множити багатства Батьківщини, гамма естетичних почуттів та ін.

4. Засоби і методи морального виховання дошкільників

Моральне виховання визначається за допомогою певних засобів, серед яких необхідно вказати: художні засоби; природу; власну діяльність дітей; спілкування; навколишнє оточення.

1. Група художніх засобів: художня література, образотворче мистецтво, музика, кіно та ін. Ця група засобів дуже важлива у вирішенні завдань морального виховання, оскільки сприяє емоційному забарвленню пізнаваних моральних явищ. Художні засоби найбільш ефективні при формуванні у дітей моральних уявлень і виховання почуттів.

2. Засобом морального виховання дошкільників є природа. Вона здатна викликати у дітей гуманні почуття, бажання піклуватися про тих, хто слабший, хто потребує допомоги, захищати їх, сприяє формуванню у дитини впевненості в собі. Вплив природи на моральну сферу особистості дітей багатогранно і при відповідній педагогічної організації стає значущим засобом виховання почуттів і поведінки дитини.

3. Засобом морального виховання дошкільників є власна діяльність дітей: гра, праця, вчення, художня діяльність. Кожен вид діяльності має свою специфіку, виконуючи функцію засобу виховання. Але цей засіб – діяльність як така – необхідно, перш за все, при вихованні практики моральної поведінки.

Особливе місце в цій групі засобів відводиться спілкуванню. Воно, як засіб морального виховання, найкраще виконує завдання коригування уявлень про мораль і виховання почуттів і відносин.

4. Засобом морального виховання може бути вся та атмосфера, в якій живе дитина, атмосфера може бути просякнута доброзичливістю, любов’ю, гуманністю або, навпаки, жорстокістю, аморальністю.

Навколишнє дитини обстановка стає засобом виховання почуттів, уявлень, поведінки, тобто вона активізує весь механізм морального виховання і впливає на формування певних моральних якостей.

Вибір засобів виховання залежить від провідної задачі, віку вихованців, рівня їх загального й інтелектуального розвитку, етапу розвитку моральних якостей (тільки починаємо формувати моральне якість, або закріплюємо, або вже перевиховуємо).

Методи виховання – це шляхи, способи досягнення заданої мети виховання.

У педагогіці існує кілька підходів до класифікації методів виховання (Ю.К. Бабанський, Б.Т. Лихачов, І.П. Підласий – в загальній і шкільної педагогіки; В. Г. Нечаєва, В.І. Логінова – в дошкільній педагогіці).

Для класифікації методів дослідники визначають якесь одна підстава, наприклад, активізацію механізму морального виховання.

Пропонована класифікація об’єднує всі методи в три групи:

  • методи формування моральної поведінки: вправи, доручення, вимога, виховують ситуації;
  • методи формування моральної свідомості: пояснення, умовляння, навіювання, прохання, етична бесіда, приклад;
  • методи стимулювання: заохочення, змагання, схвалення, нагородження, суб’єктивно-прагматичний.

Принципи відбору методів морального виховання:

  • відповідність методу меті та завданням виховання;
  • гуманний характер методу;
  • реальність методу;
  • підготовленість умов і засобів для використання методу;
  • вибірковість відбору методу;
  • тактовність застосування методу;
  • планування можливого результату впливу методу;
  • терпіння і толерантність педагога при використанні методу;
  • переважна практична спрямованість методу в моральному вихованні дошкільнят.

Методи морального виховання дошкільників застосовуються не ізольовано, а в комплексі, у взаємозв’язку.