Домашне насилля під час війни

Методичні рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки домашнього насильства в умовах воєнного стану.

 В умовах воєнного стану в Україні, масової евакуації та переміщення дітей, сімей з дітьми з населених пунктів, де ведуться активні бойові дії, значно зростає загроза життю та здоров’ю дітей, а також ризик вчинення різних форм жорстокого поводження з ними.

Жорстоке поводження з дитиною розглядається як будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства, зокрема, домашнього насильства.

 Домашнє насильство під час війни – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Діти, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично та матеріально.

Домашнє насильство загострюється під час війни в родинах, де воно було й до того, і може виникнути на тлі конфліктів та загальної напруженості там, де його раніше не було. Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв’язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет тощо. Розв’язання своїх проблем діти, які постраждали від насильства часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто поєднано з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та здійснювати інші протиправні дії.

 Своєчасне виявлення дітей, які зазнали жорстокого поводження або тих хто може бути потенційно постраждалою від домашнього насильства, допомагає запобігти наслідків, які можуть проявлятися не відразу, а через якийсь час, зокрема і досить тривалий – це порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість.

  Поки що немає статистики випадків щодо домашнього насильства над дітьми під час війни, але, як і в будь-яких екстремальних умовах, зараз – момент підвищеного ризику.

                       Визначення домашнього насильства.

 Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством визнаються діяння (дiї або бездіяльність):

  • фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру
  • що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання
  • або мiж родичами, або мiж колишнім чи теперішнім подружжям
  • або мiж іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі
  • незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила такі діяння, у тому самому місці, що й постраждала особа
  • також погрози вчинити такі діяння.

 Важливо!    Дитина, яка постраждала від домашнього насильства, це: ü особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі ü або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

                          Види та ознаки домашнього насильства.

 Фізичне насильство – дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров’ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета. Фізичне насильство – це також і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), а також спроби задушення та потоплення.

 Ознаки фізичного насильства:  · синяки або поламані кістки; · відбитки предметів/предмета; · синець або поріз, якому немає пояснень; · боязнь дорослих, особливо батьків, агресія; · боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будьякого дотику.

Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

Ознаки сексуального насильства: · таємність; · надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов’язані; · надмірний прояв уваги до всього, що пов’язане з сексуальною темою; · побоювання певної людини чи члена сім’ї; · надмірна піддатливість; · агресія; · біль при сечовипусканні; · ускладнення при ходьбі чи сидінні; · нетримання сечі; · анальний чи вагінальний свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.

Психологічне (емоційне) насильство – це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. У психічному насильстві можна відокремити вербальне та емоційне насильство. Вербальне (словесне) чиниться у разі критики і докорів буквально за кожний вчинок. Емоційне насильство може відбуватися взагалі без слів за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

Ознаки психологічного (емоційного) насильства: · відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку;  · порушення мови, сну, прийому їжі; · систематичне повторювання дій, зокрема – розкачування, смоктання пальців, кусання; · відсутність зосередження та уваги; · відсутність інтересу чи емоцій; · депресія або віддаленість;

 Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об’єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров’я дитини наслідків.

 Ознаки фізичної занедбаності (незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі): · брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону; · безсоння; · недотримання гігієнічних норм; · медичні проблеми, які не піддаються лікуванню; · ховання або крадіжка їжі; · відсутність або низький рівень соціальних навичок; · бездоглядність; · нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам..

Нагадуємо, що отримати допомогу, консультації та психологічну підтримку можна за телефонами:

  • Національна гаряча лінія для дітей та молоді (консультування дітей та молоді щодо проблем в особистих стосунках, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження, консультації психолога, юриста та соціальних працівників щодо випадків порушення прав дитини) – 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного)
  • Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації – 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123 (з мобільного)
  • Урядовий контактний центр (консультації з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидія домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей) – 1547
  • Єдиний номер українських екстрених служб 112 За ініціативою Офісу Президента України, спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та Міністерством соціальної політики України створено чат-бот у мережі Telegram «Дитина не сама» https://t.me/dytyna_ne_sama_bot який допомагає дітям у складних ситуаціях під час воєнного стану.